Офіційний сайт Конотопської міської ради : Культурне життя міста


	Шановні добродії! Понад чотири століття плететься барвистий вінок історії нашого рідного міста - Конотопа. Щодня ви проходите його вулицями, в яких переплелися шепіт подій сивої давнини й прискорений пульс сучасності. Історія рідного міста славна видатними подіями, "золотими іменами" своїх земляків, кожна епоха лишила тут свій слід. З кожним родом Конотоп змінюється, розвивається, набуває сучасності, привабливості, елегантності, даруючи радість своїм мешканцям і доброзичливо зустрічаючи численних своїх гостей. Безумовно, у кожного з нас є улюблений куточок рідного міста. Є особливі, пам'ятні й дорогі серцю кожного конотопця місця, що відрізняють наше місто від інших міст України. Запрошуємо вас взяти участь у загальноміському конкурсі на визначення найцікавіших, з вашої точки зору, місць Конотопа "7 чудес Конотопа". Назвіть сім об'єктів (пам'ятки природи, історії, архітектури: парки, будівлі, пам'ятники), котрі на вашу думку є своєрідними "візитівками" нашого рідного міста. Конкурс триватиме протягом листопада 2008 р. - січня 2008 р. Найактивніших учасників конкурсу чекають призи. Ваші пропозиції приймаються працівниками Конотопського краєзнавчого музею ім. О.Лазаревського (м. Конотоп, вул. Садова, 2, за тел. 2-31-27), e-mail: kon.muzei@rambler.ru. Конотопська битва 1659 р. в історії Конотопа " Не підступно, а відкрито рвав з Москвою всі зв'язки, Бо в ярмі кріпацькім жити не хотіли козаки. Підписав союз з Варшавою Україна щоб була Незалежною державою під покровом короля. Але Польща обдурила, правда в них була своя, Гетьмана цього убила. Як скажіть його ім'я?". Такий вірш використовують в історичних вечорах, присвячених історії України середини 17 ст., а саме долі гетьмана І. Виговського. Доля цієї людини це доля Конотопської битви. Битва відбулася під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною - добою по смерті Богдана Хмельницького, часу відвертої громадянської війни, інтервенції сусідів України і подальшого знищення залишків надбань минулих років визвольної війни. Протиріччя між Московським урядом, який після смерті Хмельницького посилив своє втручання в справи Гетьманщини продовжували загострюватися. З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах, і зокрема в Києві, почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір, за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське поряд з Польщею та Литвою, заборонялася Унія та гарантувалися права Православної Церкви. Після цього уряд Московії перейшов від підбурювання громадянської війни до відкритого збройного вторгнення в Україну восени 1658 року. З'єднавшись з ворогами Виговського - Іваном Безпалим, осаулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але також і грабувала мирне населення. Літописець того часу так описує пограбування Ромодановським Конотопа: "Він, зустрів процесією від громадян міста, помолився і перехрестився перед ними по-християнські, але пограбував місто і його мешканців по-татарськи і сказав " що: винуватого Бог знайде, а війська треба потішити і нагородити за праці, в поході понесені". Така поведінка московського війська схиляла на бік Виговського все більше цивільного населення та козаків. Тим часом велика Московська армія (більш ніж 150 000 чол.) на чолі з Олексієм Трубецьким почала вторгнення в Україну на допомогу Ромодановському навесні 1659 року. Першим прикордонним містом на шляху війська був Конотоп. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. До московського війська приєдналися деякі козаки - вороги Виговського в громадянській війні - на чолі з новопризначеним московитами "гетьманом" Безпалим. За деякий час загін Ніжинського полковника Гуляницького напав на обоз армії Трубецького та, відступаючи, зненацька захопив м. Конотоп. Незважаючи на погрози та умовляння зрадити Виговського, Гуляницький відмовлявся та з чотирьохтисячним загоном козаків боронив Конотопську фортецю. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року. Конотоп 17 ст. був невеликою, але добре укріпленою фортецею. Гарнізон з 5 тисяч козаків очолив наказний сіверський гетьман, полковник ніжинський Григорій Гуляницький. Всебічну допомогу надавали мешканці міста та навколишніх сіл. Важка артилерія обстрілювала місто. Відбулося декілька штурмів, які привели до втрат серед московського війська і обложених козаків. Перша спроба захопити Конотоп приступом була невдалою. Укріплення Конотопа були досить міцними, до того ж фортецю в багатьох місцях оточували болота, що заважало використовувати важку кавалерію та артилерію близько від міста. О п'ятій годині ранку 21 квітня, після молебна, князь Трубецький почав приступ; місто обстріляли з гармат, почався бій. Деяким московським загонам вдалося вдертися в фортецю, але козаки Г. Гуляницького мужньо боронилися та вибили загарбників з міста з великими втратами. Після такого фіаско Трубецький вже не наважувався йти на прямий приступ, а натомість продовжував обстріл міста з гармат та почав засипати землею рів. Проте вночі козаки використовували той ґрунт для укріплення валів фортеці і робили вилазки та зненацькі напади на московські загони навколо міста. Постійні напади козаків вимусили Трубецького перенести табір війська на 10 км від міста в урочище Таборище на південній околиці села Підлипного і таким чином розділити армію між табором і військами навколо Конотопу. За деякими оцінками тільки на облозі Конотопу московські війська втратили близько 10000 чоловік. Аж до 29 червня, цілих 70 днів, чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти 150000 тисяч війська Трубецького, що надало Виговському змогу організувати свою власну армію, отримати допомогу від Польщі і Криму і навіть залучити найманців. До козаків Виговського приєдналися польські добровольчі кінні загони Потоцького, Яблуновського та піхота Лончинського, також для охорони ставки гетьмана залучили загони сербських та молдавських найманців загальною кількістю близько 3800 чол. Було досягнуто домовленності з Кримським Ханом Мухамедом-Ґіреєм IV про допомогу; хан з'явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська. Давало також взнаки те, що серед московських начальників не було згоди щодо військової операції. Та й московський патріарх Никон через незгоди з царем Олексієм Михайловичем не підтримував військової операції царських військ. Час ішов. Це дало можливість гетьману Виговському зібрати збройні сили союзників і підійти до Конотопа. Союзниками стали загони волохів, сербів, німців, поляків і кримські татари Мехмет - Гірея. Армія Виговського включно з Ордою тим часом продовжувала просуватися в напрямку Конотопа. В 24 червня під селом Шаповалівкою був розбитий невеликий передовий загін московитів, і від полонених дізналися, що Трубецький знаходиться вже не біля Конотопа, і що він не очікував підходу союзників так скоро. На основі цих відомостей було вироблено план дій, за яким татари сховалися в засідці в урочищі Торговиця на схід від села Соснівки - табору Виговського. Сам Виговський, залишивши командування братові Григорія Гуляницького Степанові Гуляницькому, вирушив на чолі маленького загону під Конотоп. Рано вранці 27 червня козаки напали на військо Трубецького і, скориставшись несподіванкою, захопили велику кількість московських коней та вигнали їх у степ. Але, оговтавшись, кіннота Трубецького контратакувала козацький загін і Виговський відступив за річку Соснівку в напрямку свого табору. Наступного дня, у суботу 28 червня Трубецькой відіслав 30 000 відбірної московської кінноти на чолі з боярином Семеном Пожарським наздогнати Виговського. Пожарський переправився через ріку Соснівку і розбив табір на іншому її боці. Решта 30 000 війська на чолі з Трубецьким залишилися в таборі. Тим часом п'ятитисячний загін Степана Гуляницького зайшов у тил Пожарському, будучи непоміченим захопив міст через Соснівку, зруйнував його і, загативши вночі річку, затопив низину навколо неї. Рано вранці 29 червня 1659 року невеликий загін Виговського атакував табір Пожарського і після короткої сутички почав відступати, вдаючи втечу. Війська Пожарського, відчуваючи легку здобич, залишили табір і почали його переслідувати. Коли московські війська вступили в село Соснівку, козаки трьома пострілами з гармати та трьома вогневими стрілами дали знак рушати орді та полякам, а самі всією армією розпочали контрнаступ на Пожарського. Побачивши пастку, Пожарський спробував відступити, але тяжка московська кіннота та артилерія загрузли у вогкому ґрунті біля річки. В цей час з флангу вдарили татари - московська армія опинилася в оточенні; почалася різанина. Впродовж решти 29 червня були знищені майже всі 30 000 війска Пожарського, а сам він був захоплений у полон разом з князями Львовим, Ляпуновим, Бутурліними, Скуратовим, Куракіним та іншими. Полонених за звичаєм віддали татарам, які майже всіх немилосердно вирізали. Поставши зв'язаним перед ханом, Пожарський, за переказами літописців, плюнув йому в обличчя та обматюкав. За це татари миттєво відтяли йому голову і відіслали її з полоненим до табору Трубецького. Сам Трубецькой, почувши про розгром Пожарського, відкликав Ромодановського з облоги Конотопа та пізно ввечері почав відступ з України. Побачивши розвиток подій, Григорій Гуляницький вийшов з Конотопа і вдарив по армії Трубецького, що відступала, захопивши багато артилерії; сам Трубецький ледве не загинув, був двічі поранений і втратив окрім частини артилерії ще бойові знамена, скарбницю й майже увесь обоз. Покінчивши із залишками військ Пожарського, козаки й татари продовжували переслідувати ворога у його відступі ще протягом трьох днів аж до московського кордону.29 червня за старим стилем (12 липня за новим стилем) 1659 р. на свято Петра і Павла у Соснівській битві під Конотопом московське військо було розбито союзниками. При цьому загинули не лише тисячі вояків московської кавалерії, але й князі С. Р. Пожарський, С. П. Львов та деякі інші начальники. Решті вояків після запеклого бою під стінами міста вдалося відступити до Путивля. Після звістки про поразку в Конотопській битві, за словами історика С.Соловйова цар Олексій Михайлович збирався тікати з сім'єю з Москви. Боялися походу кримських татар до столиці. Звістка про поразку під Конотопом дійшла врешті-решт і до Москви. Російський історик XIX сторіччя С. М. Соловйов описує реакцію царя на сумну звістку таким чином: "Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву. Удар був тим важчий, що був несподіваним; та ще після таких блискучих успіхів! Ще нещодавно Долгорукий привів до Москви полоненого гетьмана литовського, нещодавно чулися радісні розмови про торжество Хованського, а зараз Трубецкой, на якого було найбільше надій, "чоловік благоговійний і витончений, у воїнстві щасливий і недругам страшний", погубив таке величезне військо! Після взяття стількох міст, після взяття столиці литовської царське місто затремтіло за власну безпеку: у серпні по государеву указу люди всіх чинів поспішали на земляні роботи для зміцнення Москви. Сам цар з боярами часто був присутній при роботах; навколишні жителі з родинами, пожитками наповнювали Москву, і ходила чутка, що государ відїжджає за Волгу, за Ярославль". Проте хвилювання царя, що Виговський з ханом піде далі на Москву, виявилися передчасними. Тільки-но Виговському вдалося захопити Ромни, Лохвицю та декілька інших українських міст, які утримували його супротивники, як прийшла звістка з Криму, що козаки Івана Сірка напали на татарські поселення, і це примусило хана з ордою залишити Виговського та вертатися в Крим. Громадянська війна спалахнула з новою силою. Хоч Гадяцький договір з поляками був вигідний для України, ідея союзу з поляками не знайшла підтримки серед більшості козацтва та народних мас. До того ж Виговський нехтував інтересами широкого загалу українського суспільства і спирався переважно на козацьку верхівку, яка постійно його зраджувала перед погрозами або обіцянками з боку Москви чи Варшави. Конотопська битва залишалася довгий час ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під Конотопом розвінчувала багато великодержавних міфів, особливо про "споконвічне прагнення українців до союзу з Росією". Останнім часом над вивченням Конотопської битви почали працювати українські та зарубіжні історики, які намагаються дати об'єктивну оцінку подіям ХVІІ століття. За довідками прохання звертатись за адресою: Конотопський краєзнавчий музей ім. О.М. Лазаревського (вул. Садова, 2, тел.: 2-31-27) "Перша столиця відкриває сезон" 12 жовтня 2008 року у місті Харкові відбулися Всеукраїнські кваліфікаційні змагання зі спортивних танців "Перша столиця відкриває сезон" Конотоп представляв спортивно-танцювальний клуб "Еліт - Данс" керівник Антон Васюта. В змаганнях взяли участь 460 пар з усієї України. Чемпіонами України з латиноамериканської програми в категорії "Хобби+Сеньйори" стали: Чумаченко Олександр та М'якотна Ольга. А також вони зайняли 3 місце з Європейської програми в цій же категорії. Але це не всі здобутки СТК "Еліт-Данс": Шкумат Владислав Юніори - 1"Е" Латиноамериканська 8 місце Пасько Катерина Юніори - 1"Е" Європейська 4 місце Заболотний Ігор Юніори - 1"D" Латиноамериканська 9 місце Назаренко Вікторія Юніори - 1"D" Європейська 9місце Попок Станіслав Діти 2 місце Назаренко Анжеліка Діти 2 місце Лело Дмитро Діти Романенко Ірина Ювенали - 2"Е" 10 місце Червоний Іван Ювенали - 2"Е" Точиленко Таїсія Ювенали - 2"Н" 5 місце Худенко Станіслав Юніори 1+2 "Н" Стиценко Анастасія Юніори 1+2 "Н" 7 місце Ювко Максим Юніори 1+2 "Н" Шкрьоба Вікторія Юніори 1+2 "Н" 5 місце Вітаємо призерів та переможців Всеукраїнських кваліфікаційних змагань зі спортивних танців! Бажаємо учасникам натхнення, творчих досягнень та здійснення мрій. Памятні дати жовтня 2008 року. 4 - 10 жовтня - Всесвітній тиждень космоса. 5 жовтня - День працівників освіти. Всесвітній День учителів. 6 жовтня - зачаття чесного, славного пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна. - Всесвітній День середовища проживання. 8 жовтня - кончина апостола і євангеліста Іоанна Богослова. День Юриста. Міжнародний День зі зменшення небезпеки стихійних лих. 9 жовтня - Всесвітній День пошти. Зараз у Конотопі діє 15 поштових відділення. 10 жовтня - День працівників стандартизації та метрології. Міжнародний день боротьби за скасування смертної кари. Всесвітній День психічного здоров'я. 12 жовтня - День художника. Щороку в осені в Конотопі проходить пленер художників "Барви Малевича", названий на честь всесвітньовідомого художника К.С.Малевича, який починав свій творчий шлях у Конотопі. День працівників державної санітарно - епідеміологічної служби. Всесвітній день захисту зору. 14 жовтня - Покрова Пресвятої Богородиці. В Конотопському краєзнавчому музеї ім. О. Лазаревського копія ікони "Покрова Пресвятої Богородиці" День українського козацтва. Першим відомим конотопським сотником 17 ст. був Іван Рибальченко. 14 жовтня 1975 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР на території Хижківської сільської ради створено державний зоологічний памятник природи -"Урочище Боромля", загальною площею 55 га. 15 жовтня - апостола Фоми. 15 жовтня 1896 р. нашого земляка, історика О. М. Лазаревського було обрано товаришем голови Історичного товариства Нестора-літописця. 16 жовтня - Всесвітній День продовольства. 17 жовтня - Міжнародний день боротьби за ліквідацію злиднів. 17 жовтня 1880 р. в Конотопі народився Сергій Іванович Радченко (1880 - 13. 09. 1942), український радянський гігієніст, брат революціонерів Івана та Степана Радченків, Закінчив 1907 Київський університет. За революційну діяльність зазнав переслідувань царського уряду, 1924 - співробітник Київського медінституту (1924 - 1941), зав. кафедри, автор праць з історії медицини на Україні, питань організації охорони здоров'я, санітарної освіти. 18 жовтня 1977 р. - відкрито меморіальний музей Павла Ілліча Новикова в Конотопському будівельному технікумі транспортного будівництва. 18 жовтня 1894 р. в с. Варва Прилуцького повіту народився Яків Іванович Завгородній, член Спілки українських композиторів, якій працював в Конотопському Будинку піонерів. Викладав музику, керував хором і оркестром. Зробив гармонізацію 300 народних пісень і обробок. 19 жовтня - День працівників харчової промисловості. 19 жовтня 1899 р. в с. Бочки Конотопського повіту в сім'ї селянина бідняка народився Іван Юхимович Ковалевський (1899 - 19 ? ), український поет, член Спілки письменників. 19 жовтня 1904 р. в Конотопі народився Сергій Микитович Братусь (1904 - 26. 01. 1997 Москва), російський правознавець, доктор юридичних наук з 1943, заслужений діяч науки РРФСР (1960), автор 120 наукових праць з загальної теорії права та радянського громадянського права, понад 20 підручників та навчальних посібників. Окремі праці перекладено іноземними мовами. Директор Всесоюзного Н Д І радянського законодавства 1963 - 1969. Голова зовнішньоторговельної арбітражної комісії 1974. 19 жовтня 1952- Початок виступів в Конотопі пересувного Московського зоопарку. 20 жовтня 1920 р. о 6-й годині вечора було урочисто відкрито Конотопський Будинок Рад (зараз будинок ЦДЮТ) 20 жовтня 1935 р. ввечері до Конотопа прибула ескадрілля на чолі з літаком АНТ - 14 для участі у всесвітньому авіаційному зліті в Бухаресті (Румунія). Екіпаж складався з 9 осіб: 4 чоловіків та 5 жінок. Серед них секретар ЦК ВЛКСМ Горшенін та кращі парашутистки Радянського Союзу Бабушкіна і Маліновська. Ранком 21 жовтня ескадрилью відвідали керівники Конотопського району, комсомольці і мешканці м. Конотопу. 21 жовтня о 12 - й годині дня літак відлітів до Одеси. 20 жовтня 1963 р. виконком Конотопської міської ради депутатів трудящих розглянув клопотання колишніх партизан Конотопщини про увічнення памяті командира партизанського загону Василя Парфеновича Кочемазова. Виконком вирішив присвоїти його імя Червоносельській вулиці та її провулкам. Винесено також рішення про перейменування Завгородньо - Сарнавської вулиці у вулицю Дружби. Міськкомунгосп був зобов'язаний у місячний строк змінити на обох вулицях всі таблички. 22 жовтня - пам'ять святих отців VII Вселенського Собору. 22 жовтня 1910 р. в м. Омську народився Микола Іванович Дубов (1910 - 24. 5. 1983), відомий дитячий письменник, прозаїк, драматург, журналіст. Проживав у Конотопі з 1922 по 1933. Був одним з перших піонерів Конотопа. Працював на КПВРЗ робітником та редактором заводської багатотиражки. Тоді ж почав свою літературну діяльність. Навчався в Ленінградському університеті. Друкувався з 1945 р. Окремими виданнями вийшло понад 10 книг. Писав російською мовою. Автор дитячих повістей на теми виховання підростаючого покоління: "На краю земли"(1951), "Огненная река" (1952), "Мальчик у моря" (1963) та ін. Лауреат Державної премії СРСР. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. 23 жовтня 1974 було урочисто відкрито пам'ятник - погруддя революціонеру Івану Івановичу Радченку (на розі пр. Леніну та вул. К.Маркса (Лазаревського). Скульптор Ф. І. Коровай, архітектор М. П. Махонько. Бронза, залізобетон. Розбитий у 1992, відновлений в квітні 1996 р. 24 жовтня - апостола Пилипа, одного з семи дияконів. День Організації Об'єднаних Націй, в якій працювали вихідці з Конотопщини. Всесвітній день інформації про розвиток. 24 - 30 жовтня - Тиждень роззброєння. 25 жовтня - Європейський день цивільного права. 25 жовтня 1657 р. у м. Корсунь (зараз -Корсунь - Шевченківський Черкаської обл.) Генеральна козацька рада визнала гетьманом Івана Виговського, переможця Конотопської битви 1659 р. 25 жовтня 1939 р. конотопське міське кладовище по вул. Р. Люксембург було закрито і відкрито одночасно нове кладовище по вул. Вирівській. 26 жовтня - День автомобіліста і дорожника. 27 жовтня 1967 р. відкрито пам'ятник - погруддя П. І. Новикову- першому керівникові Конотопської партійної організації (пл. Новикова біля КВРЗ). Автори: сумський скульптор -Д. Я. Красножон, архітектор - М. В. Резніков 27 жовтня 1984 р. відкрився рух на Байкало-Амурській магістралі (БАМ), в будівництві якої брали участь тисячі уродженців Сумщини. 15 (28) жовтня 1905 р. в Конотопі помер Михайло Іванович Драгомиров (1830- 1905), генерал від інфантерії, герой російсько - турецької війни 1877 - 1878. Ім'ям якого названо 2 села у Болгарії. Був похований у склепі біля Вознесенської церкви (зараз Свято - Вознесенський кафедральний собор) Конотопа. На могилі було встановлено намогильну плиту, дубовий хрест та огорожу. В Конотопі діє музей -садиба генерала М.І.Драгомирова. 29 жовтня 1906 р. в с. Шпилівка Сумського повіту у сім'ї селянина - бідняка народився Михайло Григорович Лисенко(1906 - 8. 05. 1972 ), український радянський скульптор, народний художник СРСР (1963), професор (1947), академік Академії Мистецтв СРСР (1970), скульптор пам'ятника В. І. Леніну в Конотопі. 29 жовтня 1924 р. Конотопський краєзнавчий музей за постановою Конотопського окрвиконкому було перейменовано в музей ім. історика Лазаревського. 30 жовтня 1920 р. в с. Дептівка народився Павло Васильович Яценко, лейтенант, Герой Радянського Союзу. 31 жовтня - апостола і євангеліста Луки. 31 жовтня 1853 р. народився Микола Кибальчич (1853-1881), наш земляк, український вчений -винахідник, інженер, автор проекту літального апарата, сконструйованого за типом ракети з реактивним двигуном. Учасник кількох замахів на царя Олександра ІІ, за що був страчений. У м. Коропі діяв музей М. Кибальчича, який неодноразово відвідували під час екскурсій конотопці. "Конотопська відьма запрошує" до Конотопу ПОЛОЖЕННЯ про обласний фестиваль "Конотопська відьма запрошує" Кожне місто на Землі має свою чарівність і привабливість. У кожного своя доля і свої традиції. Конотоп не є винятком, і тому, потрапляючи до нього, розумієш чому воно не залишило байдужим класика української літератури Григорія Квітку-Основ'яненка Конотоп - це місто, де чаклує добра відьма. Щорічно в місті проводиться обласний фестиваль "Конотопська відьма запрошує". Кожної осені до нас "на гостини" з'їжджаються найкращі самодіяльні колективи області: драматичні, хореографічні, вокально-хорові - колективи художньої самодіяльності з міст та районів всієї області. В цьому різнобарв'ї дуже важко бути оригінальним, але на то вона і відьмацька вдача. Аматорські колективи з представляють на розсуд глядачів та оргкомітету фестивалю свої вистави, інсценовані гумористичні сцени з народного побуту, вокальні та хореографічні твори. До речі, цього року оргкомітет фестивалю очолює Заслужена артистка України, актриса Сумського обласного театру драми і музичної комедії ім. Щепкіна Олена Зарицька. Взагалі, головною метою фестивалю, який народився в нашому місті п'ять років назад, є розкриття жіночого образу, збереження української культури, відтворення народних звичаїв, традицій та обрядів. Програма фестивалю складається з 2-х номінацій. Це сюжетна композиція "Рапсодія жіночої душі" - де беруть участь хореографічні, вокальні, інструментальні колективи та окремі виконавці, у репертуарі яких є сюжетні пісні, композиції, інструментальні твори. Друга номінація - художнє читання, драма "Фестивальні витребеньки" - у ній беруть участь драматичні колективи та читці. Дипломами фестивалю та сувенірами відзначаються учасники у кожній номінації. Окремі дипломи та нагороди отримують учасники за таким визначенням: "Відкриття фестивалю". У 2007 році справжнім відкриттям обласного фестивалю "Конотопська відьма запрошує" стали: - Олександр Кірьян, юний виконавець гуморесок з м. Ромни, - танцювальний колектив "Перлина" Роменського Центру культури і дозвілля, - наша конотопчанка Яна Буйволенко, учениця ЗОШ №7, - народний драматичний колектив Шевченківського сільського будинку культури Конотопського району, - ансамбль "Українська пісня" та учасники драматичного колективу Тростянецького районного будинку культури, - солістка зразкового ансамблю танцю "Словьяночка" Будинку культури заводу "Імпульс" міста Шостка - Марійка Мязіна, - театральний колектив "Лицедії" Конотопської дитячої школи мистецтв, - солістка зразкового вокального колективу "Пролісок" Шосткінського районного будинку культури - Ксенія Смик. Своєю самобутністю, оригінальністю, і, звичайно ж, творчістю, вразив глядачів та членів оргкомітету спільний проект вокального гурту "СВЗ" та шоу-балету "Лідер", м. Конотоп - м. Шостка. Хлопці виконали власну композицію "Конотопська відьма". Фестиваль відбудеться: м. Конотоп, вул. Леніна, 7, Конотопський міський будинок культури "Зоряний". Початок фестивалю об 11.00. Довідки за телефонами: 2 29 01, в.о. директора МБК "Зоряний" Гученко Наталія Олександрівна, 6 60 12, відділ культури і туризму міської ради м. Конотоп. Наша Явдося, добра чаклунка, запрошує всіх добрих друзів ті гостей на свій фестиваль! НАШЕ МІСТО У СВІТЛІ ТОПОНІМІКИ "Конотоп - давно на світі, Але ось - загадка: Лиш в сімнадцятим столітті Є про нього згадка…" Д.Білоус Ці рядки з вірша відомого українського поета Д.Білоуса про Конотоп. Більшість жителів України пов'язують наше місто з "Конотопською відьмою" Г. Ф. Квітки-Основ'яненка або славетною Конотопською битвою 1659 року. Вивчення історико-культурної спадщини пов'язане з вирішенням таких питань: хто ми, звідки? Які наші історичні коріння? Який вплив минулого на майбутнє? Відповіді на ці нелегкі питання шукають конотопські краєзнавці. До цього часу дослідники історії Конотопщини розглядали різні легенди та припущення стосовно часу заснування Конотопа та походження назви міста. Дослідженням походження назв займається наука - топоніміка. В "Кратком топонимическом словаре" М., 1966, С.204 подаються такі відомості про Конотоп: "Конотоп - город в Сумской области УССР. Название неоднократно повторяется в топонимии Украины, Польши, Чехословакии, ФРГ и ГДР, не оставляя сомнений, что это старинное славянское нарицательное слово, связанное с конным транспортом: из конь "лошадь" и топить "погружать в воду", т.е. или труднопроезжая топкая дорога, или переправа (конский брод)". Недаремно саме в нашому місті 6 вересня 2008 р. на День міста Конотопа відкрито пам'ятник багатостраждальному Коню - одному з символів міста. В пошуках іноземних Конотопів довелось звертатися до дипломатичних представництв різних країн, які є на території України. Генеральний консул генерального консульства Республіки Польща у Києві пан Єугеніуш Панек у 1996 р. повідомляв, що в західній частині Польщі є три села під назвою Конотоп. "Це села: Конотоп - воєводство Гожув Великопольські, давня назва: FRIEDENAU; Конотоп -воєводство Жельона Гура, давня назва: КОNТОРР; Конотоп - воєводство Кошалін, давня назва: КОNТОРF. Є озеро під назвою давньою GROSS КОNТОРF SЕЕ у воєводстві Кошалінським, та одна річка Конотоп у воєводстві Желеньогурськім". В Україні є декілька Конотопів. Це: Конотоп Городянського району Чернігівської області, с. Конотоп Шепетівського району Хмельницької області, смт. Конотоп Путильського району Чернігівської о6ласті, х. Конотоп Житомирської області, с. Конотоп Сокальського району Львівської області, х. Конотоп Велико-Вербценської сільради Степанського району Рівненської області, х. Конотопців Доровенківської сільради Шосткинського району Сумської області, х. Конотопський Харківської області. На території Чернігівської області протікає р. Конотоп, яка впадає в р. Мена, загальна довжина - 12 км., у межах області довжина 12 км, площа водозабору у межах області - 22,9 кв. км., загальна площа - 22,9 кв. км. (Г. Г. Леонтьєва, В. О. Тюленева. Географія Сумської області, 9 кл.). Навіть у словнику давньоруської мови є згадка про Конотоп: "Конотопа - W попниктись сирчь Конотопа". Жит.Фед.Ст.148. И. И. Срезневський. Словарь древнерусского языка. М., 1989, т. первый, часть 2.Е-К, ст.1270. Існують в інших містах назви пов'язані з Конотопом. Конотопський провулок у Києві знаходиться від вул. Кошового і до вул. М. Рильського. (Вулиці Києва. К., 1979, с.119). У Києві є вулиця Конотопська, яка проходить від вул. Листопадової до вул. М. Рильського в Московському районі. У 1930-х роках у Харкові вул. Котляревська (Липовий гай) було перейменована у вул. Конотопську (Харків. Столичний довідник. X., 1931). Конотопський провулок є навіть у Росії в м. Пермь. На ст. Мельня Конотопського району добувалася з свердловини природна столова вода "Конотопська" з цілющіми властивостями. Зараз у Конотопі випускається ковбаса "Конотопська". Існує рецепт борщу українського з яловичиною, бараниною та куркою по-конотопському. ("Сучасна українська кухня". К., 1974, с. 23-24).. Нашому місту присвятив власну "Оду про Конотоп" відомий письменник Аркадій Гайдар, який проходив військову службу у 1919 р. в Конотопі. Можливо саме з Конотопа у молодого тоді Аркадія Голикова з'являється думка про створення літературного псевдоніма -"Гайдар". Пізніше у Москві, разом з Паустовським і Фраерманом та іншими відомими письменниками він збирався на літературні вечори під назвою "Конотопи", де обговорювали нові літературні твори. Ось рядки з "Оди про Конотоп" А.Гайдара. Если будет вновь потоп, То не струсит Конотоп. Конотоп - веселый город, Конотоп подтянут, молод. Конотопец - славный хлопец, Опрокинет стопочку За любовь свою, за красу свою, Синеглазую конотопочку... Конотоп от песен - тесен, Конотоп всем интересен... Конотоп волнует кровь, Конотоп - это любовь... Існують "Конотопи" - населені пункти, річки, озера, поля, люди, і жоден з цих "Конотопів" не відмовився від своєї назви або прізвища. Чим викликана така розповсюдженість Конотопів невідомо і це є однією з загадок Конотопської історії. І в цьому запорука неповторності і вічності різних Конотопів. Настане час і, мабуть, зберуться нарешті конотопці різних країн і областей України і визначать прабатьківщину всіх КОНОТОПІВ. Про відзначення 180-річчя від дня народження Степана Івановича Пономарьова 15 серпня 2008 року виповнилось 180 років від дня народження відомого вченого-бібліографа і літературознавця, член-кореспондента Петербурзької Академії наук, уродженця міста Конотопа Степана Івановича Пономарьова. З нагоди цієї визначної події в житті нашого міста міською радою було прийнято рішення про присвоєння центральній міській бібліотеці імені С.І. Пономарьова. Степан Іванович Пономарьов народився 15 серпня 1828 року в родині службовця. Початкову освіту одержав в місцевій повітовій школі. З 1841 по 1848 роки - навчався в Ніжинській гімназії. Після її закінчення вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, який блискуче закінчив у 1852 році. З 1850 року починає писати вірші. В листопаді 1855 року дістав посаду "молодшого вчителя" російської мови в Полтавській гімназії, потім працював в кадетському корпусі, інституті бібліотекарем. В цей час почав збирати особисту бібліотеку, яка під кінець його життя налічувала 15 тисяч томів, витрачаючи на це весь свій заробіток. У 1868 році С.І. Пономарьов захворів, вийшов у відставку і переїхав до Києва, де жив до 1872 року. Потім остаточно переїхав до Конотопа, де жив до самої смерті, займаючись науково-літературною роботою. За життя він склав, відредагував і видав понад 700 праць, багато з яких є суто бібліографічними. Друкувався С.І. Пономарьов у більш ніж 50 часописах. Поступово здоров'я Степана Івановича погіршується, згодом він втрачає слух, а потім і зір. В цей час він вирішує подарувати свою бібліотеку Конотопському земству і власними руками перевозить її на санчатах до приміщень земства. Помер С.І. Пономарьов 31 жовтня 1913 року. Його було поховано на цвинтарі парафіяльної Успенської церкви в Конотопі. За плідну наукову діяльність Петербурзька Академія Наук неодноразово нагороджувала Пономарьова С.І. срібними медалями, 1863 року - орденом Святої Анни 3-го ступеня, 1868 - орденом Святого Станіслава 2-го ступеня. Життєвий і творчий шлях науковця гідний щирої поваги і вдячного визнання наших сучасників. 14 серпня 2008 року в Конотопській центральній міській бібліотеці відбулись урочистості з нагоди присвоєння бібліотеці імені С.І. Пономарьова. Право відкрити вивіску бібліотеки було надано нащадку видатного вченого Авдєєнку В.М. та учениці 4-Б класу Конотопської загальноосвітньої школи 1-го ступеня Черненко Катерині. 5 років тому ця дівчинка відкривала й пам'ятну дошку С.І. Пономарьову на центральній міській бібліотеці з нагоди 175-річчя від дня його народження. Продовженням урочистостей в бібліотеці був поетичний вечір "Графу Бібліо від нащадків Конотопа". Ведучі вечора, бібліотечні працівники Символ І.М. і Пошукайло Н.М., познайомили всіх присутніх з великим внеском вченого в наукову і культурну галузь людської діяльності, детальніше розповіли про поетичну спадщину С.І. Пономарьова. У вечорі брали участь члени Національної спілки письменників і журналістів України, відомі в нашому місті І.П. Корнющенко і Н.П. Петренко. В гостях побувала член спілки письменників України, кандидат філологічних наук, уродженка Конотопу О.М. Башкирова. На святі читали свої вірші І.М. Козлова, керівник літературної студії "Джерела", лауреат Міжнародного конкурсу "Глагол", дипломант Міжнародного фестивалю авторської пісні "Булат", лауреат обласного конкурсу "Весна-2003". Місцевий поет, багаторазовий переможець міських поетичних конкурсів, учасник Великої Вітчизняної війни Г.І. Горох прочитав і подарував бібліотеці власний вірш, присвячений С.І. Пономарьову, "Достоин уважения". Місцевий письменник М.М. Оношко подарував бібліотеці свою щойно видану книгу. Наймолодшими учасниками поетичного вечора були вихованці благодійного фонду "Відень", які своїм виступом закликали присутніх любити і шанувати книгу, вічне джерело знань, тим самим виконуючи духовні заповіти С.І. Пономарьова. Чарівні звуки мелодії І.С. Баха "Аве, Марія" у виконанні викладачів ДМШ № 1 стали прикрасою поетичного вечора. У читальній залі була організована книжкова виставка "Бібліограф, літератор, академік", на якій були представлені твори українських і російських авторів, бібліографію до яких написав С.І. Пономарьов та література про життя і діяльність великого вченого. На передньому плані виставки були розташовані два словники, рік видання яких 1881, вони ровесниці нашого земляка. Атмосфера свята сприяла тому, щоб присутні поринули в епоху, в якій жив і творив Степан Іванович Пономарьов. Бібліотекарі шкіл міста отримали в подарунок від центральної міської бібліотеки бібліографічну пам'ятку "Бібліограф, літератор, академік" та буклети про діяльність Конотопської центральної міської бібліотеки та Інтернет-Центру бібліотеки. Заходи відділу культури і туризму міської ради м. Конотоп щодо виконання обласної програми розвитку музейної справи в області до 2012 року На виконання доручення Президента України від 23.05.08 № 1 - 1 /1159 щодо розвитку музейної справи надаємо інформацію щодо виконання обласної програми розвитку музейної справи в області до 2012 року. 1. Для сприяння проведенню краєзнавчим музеєм ім. О.Лазаревського науково-дослідницької роботи з кожним роком збільшуються видатки на відрядження. Це надає можливість співробітникам відвідувати архівні установи, наукові бібліотеки в різних регіонах. До ювілейних дат видатних особистостей міста (С.І. Пономарьова, О.М.Лазаревського, М.І.Драгомирова) проводяться науково-практичні конференції і видаються тези наукових доповідачів та краєзнавців. 2-3 липня 2008 року проведена наукова-практична конференція "Конотопщина в роки визвольних змагань козацтва середини-кінця 18 століття". За сприяння міської ради була надрукована збірка "Давньоруське городище в урочищі Германівка, що на Загребеллі", автор Євтушенко О.В., передрукована книга О.М.Лазаревського "Описание старой Малороссии" "Полк Нежинский. Конотопская сотня". Протягом 2006-2007років краєзнавчим музеєм видавалась газета "Краєзнавчий вісник". На оновлення експозиції музею в 2008 році передбачено кошти на придбання експонатів для музейних кімнат садиби М.І.Драгомирова в розмірі 12,0 тис. грн. На виконання Указу Президента України "Про відзначення 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битви" розроблена концепція спорудження меморіального комплексу, присвяченого перемозі війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві. Реалізація заходів, запропонованих концепцією, спрямована на відродження ролі Конотопської битви 1659 року у геополітичному просторі України, формування духовного символу єдиної незалежної держави та визначення сучасної моделі науково-дослідної, історико-культурної, рекреаційно-туристичної території комплексу. Складові музейного комплексу: - фонди краєзнавчого музею ім. О.Лазаревського; - експозиції історії Конотопщини козацької доби, героїчної оборони міста під час Конотопської битви 1659 року із діарамами оборони міста і поля бою, скульптурними постаментами І.Виговського, Григорія і Степана Гуляницьких; - Центр національно-патріотичного виховання молоді у складі студії молодіжної дипломатії, Центру співпраці з українськими діаспорами за кордоном, школи молодого політика, дебат-клубу; - Експозиція "Гетьманська держава", у складі залу "Володарі гетьманської булави", зали прапорів Гетьманської України, атрибутів гетьманської влади, зал української сфрагістики, геральдична зала Гетьманщини, зала козацьких сіл і хуторів, декоративно-ужиткового мистецтва в козацькому побуті, зала православних храмів козацької України, зала військової звитяги і пам'яті, конференц - зала. З точки зору національних інтересів України, створення меморіального комплексу, присвяченого перемозі війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві, започаткує розвиток об'єктів наукового, пізнавально - туристичного призначення , що забезпечить значний розвиток туристичної індустрії Сумщини та України в цілому. Створення меморіального комплексу надасть змогу створити потужний туристичний маршрут Лівобережною Україною, присвячений історії українського козацтва, який може бути включеним до державних туристичних маршрутів. Туристи отримають можливість відвідати історичні та пам'ятні міста - Путивль ( місто часів Київської Русі), гетьманські столиці України - Глухів та Батурин, пам'ятки с. Пустовійтівка Роменського району, Новгород-Сіверські землі, історичний музей в м. Конотопі і поле Конотопської битви. 2. Для поліпшення стану матеріально технічної бази краєзнавчого музею на капітальний ремонт було використано: 2006 рік - 12 тис. грн., 2007 - 17 тис. грн., 2008 - 94 тис. грн. На ремонт охоронної сигналізації в 2007 році було використано 20 тис. грн. Музей обладнано охоронною системою "Оріон". На протипожежну сигналізацію в 2008 році закладено кошти в розмірі 20 тис. грн. 3. З метою запровадження сучасних інформаційних технологій у сферу обліку та популяризації пам'яток Музейного фонду в музеї придбано 2 комп'ютери, підключені до мережі Інтернет, музей має свій сайт, електронну адресу. 4. З метою забезпечення підготовки та підвищення фахової кваліфікації музейних кадрів, їх правового і соціального захисту працівники музею відвідують профільні наради та семінари-практикуми. Також музей забезпечено фаховими періодичними виданнями. Про проведення в м. Конотопі I-го та II-го етапів обласної естафети праці і культури "Уклін тобі, наша ненько Україно!" Серед найбільш вагомих міських заходів 2007-2008 років - проведення в області і місті естафети праці і культури "Уклін тобі, наша ненько Україно!", яка проводиться відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 16.04.2007 №184, наказу управління культури і туризму від 17.04.2007 №49, наказу відділу культури і туризму Конотопської міської ради від 07.05.2007 №41, з метою організації змістовного дозвілля населення, подальшого розвитку аматорської художньої творчості та підготовки колективів до творчого звіту міста та творчого звіту області у 2008 році у м. Київ, протягом квітня-вересня 2007 року в м. Конотоп проведений 1-й етап обласної естафети - міська естафета праці і культури, що включає до себе літературно-музичні композиції, звіти творчих колективів та культурно-освітніх закладів міста, огляди народної творчості, вечори-вшанування, святкові вогники, вечори-зустрічи, виставки декоративно-ужиткового та фотомистецтва, архівних і документальних матеріалів тощо. Наказом відділу культури і туризму затверджений склад організаційного комітету проведення міської естафети праці і культури. 26.09.2007 на нараді керівників культурно-освітніх закладів були підведені підсумки проведення заходів міської естафети праці і культури, включаючи стан матеріально-технічної бази відповідних закладів В естафеті взяли участь 13 закладів культури та творчих колективів міста. Взагалі, в першому етапі міської естафети праці і культури взяло участь понад 1000 чоловік. Протягом естафети творчі колективи міста взяли участь: - в обласному фестивалі-конкурсі хореографії "Поліські візерунки", м. Шостка, 14.04.07, народний хореографічний колектив МБК "Зоряний", 1 місце; - Обласному дитячому конкурсі виконавців сучасної естрадної пісні "Чарівний ключик", 28.04.07 вокальна студія "Тон" МБК "Зоряний", ІІ місце; - Всеукраїнському фестивалі студентської художньої творчості "Артпалітра" м. Київ, 18.05.07, Зеленська А., вокальна студія "Тон" МБК "Зоряний", І місце у номінації "Музичне мистецтво" - Обласному фестивалі-конкурсі української пісні ім. Б. Гмирі "З іменем славетного земляка", м. Лебедин, 04.08.2007 вокальне тріо "Зірниця" МБК "Зоряний", І місце у номінації "Вокальні тріо, дуети". Також, чоловічий гурт народного хору "рідна пісня" МБК "Зоряний" взяв участь у Всеукраїнському фестивалі "Козацький родослав", с. Шаповалівка. В ході естафети праці і культури зроблені капітальні ремонти МБК "Зоряний" - на суму 40, тис. грн. (бюджетні кошти) та МБК "Сучасник" - на суму 55,0 тис. грн. (бюджетні кошти). Також в МБК "Зоряний" проведений поточний ремонт на суму 3,8 тис. грн., в т.ч. 0,5 (б), 3,3 (сп.). Для покращення матеріально-технічної бази закладів культури міста було придбано матеріалів на суму 6,8 тис. грн., а саме: радіо мікрофон - 1,6 тис. грн., сорочки для народного хору "Рідна пісня" - 2,8 тис. грн.., інше - 2,4 тис грн. За період міської естафети суму платних послуг, наданих закладами клубного типу міста, складає 16,0 тис. грн., що складає 180 % від запланованої суми. 5-6 вересня в м. Конотоп відбулися святкові заходи з нагоди 370-річчя міста та 64-ї річниці його визволення від фашистських загарбників. Для проведення святкових заходів придбано акустичної підсилювальної апаратури та мікрофони на суму 17,9 тис. грн. 16 січня 2008 року в міському будинку культури "Зоряний" відбудеться ІІ-й етап естафети праці і культури - творчий звіт міста - передача естафети місту Лебедин - за участю кращих колективів та виконавців міста, кращі з них стануть учасниками ІІІ-го етапу обласної естафети праці і культури "Уклін тобі, наша ненько Україно!" - творчого звіту Сумської області, що відбудеться в Сумському обласному театрі драми та музичної комедії ім.. М.С.Щепкіна.

Усі права на матеріали, вміщені на цьому сайті, належать Конотопській міській раді.
При передрукуванні матеріалів посилання на сайт Конотопської міської ради обов’якове